Прагнемо жити, любити, на когось чекаємо,
Мітимо дні, пережиті десятками справ.
І, як багаж, цуприкуємо роки навзаєм,
Тішимось тим, що прожити їх Господь нам дав.
В полоні турбот протікає буття суєтою,
Нині ти перший в цій грі, а порою відтак
Біди нагрянуть, накривши габою густою,
Замість троянди розквітне розлого будяк.
Що ж, так буває, жалітись на долю не треба,
Серед юрби не згубити би сутність людську.
Он херувими зірницями дивляться з неба,
Виру мирського шукають кипучу ріку.
Кожному з нас написало життя реквізити,
В кожного поле своє і своя сіножать.
Час невблаганно збирає роки, наче мито,
Мрії, як діти, за ними невпинно біжать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461137
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2013
автор: Леся Shmigelska