Колись я так хотіла спіймати час в долоні:
В минуле повернутись, заглянути в майбутнє,
Уміти зупинити секунди неповторні
Чи ще раз пережити хвилини незабутні.
Колись я так хотіла навчитися літати,
Як пташка, мати крила, що в небо підіймають.
Тоді б не довелося об камінь спотикатись
Та треба вже змиритись,що люди не літають...
Колись я так хотіла, щоб було вічним літо,
Хотіла по веселці пробігтися босоніж,
Знайти одного разу папороті квітку,
Хотіла,щоб сніжинки не танули в долоні...
Колись я так хотіла собі звичайне диво...
Щоб оживали раптом яскравих снів сюжети...
Я досі ще чекаю, ховаючись у зливах.
Всі дні такі буденні. Звичайне диво, де ти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461163
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2013
автор: СвітанОk