Мені подобається її ніжний погляд...
Як же вона дивилась мені в очі...
Я не продав би ні за які гроші
ті миті, що я був із нею поряд.
Зараз не з нею, але й досі пам'ятаю
кожну дрібницю, кожен рух і кожен дотик.
Для мене сміх її був мов наркотик,
а голос досі у вухах моїх лунає.
Як шепотіла: "Дуже-дуже... Сильно-сильно..."
хотілось час на завжди зупинити,
щоби тією тільки миттю жити;
зникало дихання, а серце билось так повільно....
Що все закінчиться ніхто не знав,
і дуже шкода, що усе так сталось.
Між нашими серцями щось порвалось,
та я ніколи не забуду, що кохав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461229
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2013
автор: Любомир Винник