Який там глузд коли прийшла ЛЮБОВ.
Пелю́стки рожі пу́хом на прости́нці,
і вільнокри́лля сні́жних голубі́в,
і пле́тиво ласкаве наодинці.
Та омину́ла ра́ду серця тьма.
Тільки у ві́тру звідав я тихенько,
чи збудеться усе чого нема,
чи обійде́ розра́донька серде́нько?
Юнацькі мрії вишиті коханням,
струмі́нням надр і сяйвом у оча́х,
Поло́нений у потає́мній скринці
розправив кри́ла осмілілий птах.
Не вгамува́ти...Зва́жився пусти́ти.
Яка ж то буде світу новина́ -
надку́шена ране́тка на тарілці,
похмі́лля від незрі́лого вина́?
....
Мину́лось. Довгожда́нне дефілє́
розві́ялось із вра́нішнім тума́ном.
За ним у слід коханнячко моє
засо́хло, мов пелю́стки під дива́ном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461248
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2013
автор: Андрій Чернівець