* * *
Я у пітьмі навпомацки блукаю,
Та не припиниш Ти страждань моїх.
Скажи мені, чом пращуром був Каїн?..
Чому нас введено у братовбивства гріх?..
Кров на руках ніколи не відмити.
Дедалі світ бездушніше стає...
Але усе ж таки знайшовся Митар,
Що в бруд жбурнув все золото своє,
Щоб йти за Тим, хто має серце щире,
За Тим, хто світ несе в своїй душі,
За Тим, у кого є Мета і Віра,
І кóму біль чужого – не чужій...
Чи знайдемо ми шлях у Царство Горнє?..
Чи Зради хрест довіку нам нести?..
Скажи мені навіщо Ти дозволив
Нам Сина розіпнути на Хресті?...
Петро, Андрій, Клеонік... Далі – буде,
Бо в нас живуть Пілати та Іуди...
- - -
Я відповідь шукатиму до скону
На ці питання, начебто прості...
А у церквах ридатимуть ікони...
А у крові тонутимуть хрести...
Це тільки квіточки... А далі – буде,
Бо в нас живуть Пілати та Іуди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461258
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2013
автор: Полякова Ника