Сурмить в трембіти осені блакить
золоченим акордом сонцепаду.
Короткий день дарує кожну мить
натхнення душам і серцям розраду.
І Муза кличе в гущину дібров,
і Ліра в кронах напинає струни.
Під голубою банею церков
на врожаї освячуються вруна.
Схиляються під чисту благодать
березові мережива прозорі.
Кінчається і день, і листопад,
і їх акорди в ледве чутнім хорі.
І гріх не причаститись до щедрот
під німбом позолоченого неба,
і гірко, що комусь його не треба
в гущавині, подалі від скорбот...
Та нині не сховається народ
від стріл з дещиці сонячного Феба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461305
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.11.2013
автор: I.Teрен