Знаєш, -ти моя недосяжна мета.
Знаєш, й без тебе я буду щаслива.
Віриш, що я вже не буду одна.
Побачиш, й надалі я буду красива.
Закон тут простий: кожен день, кожен раз
Ти будеш чекати зустрічний мій погляд.
Я буду лиш посміхатись в той час.
Та вже не тобі.Вже не час. ТИ – ЛИШ СПОГАД!
Прокинулась я від трагічних думок.
І вже відпустила,Я ТЕБЕ ВІДПУСТИЛА.
І вже призабула ті сотні казок.
Що ти насплітав,а я так полюбила.
І ось тобі все-це кінець, це фіаско,
Якого ти щойно тепер потерпів.
І не надійся на мою більше ласку.
Ти добився всього того, що хотів.
І коли я буду ніжна й красива,
Поруч іти , але не з тобою.
Ти пригадай, що тоді була злива.
І ти міг мене забрати з собою
Ти втратив свій шанс і мене не повернеш
І мріям кінець,та тепер лиш твоїм
Міг поруч тут бути, але ж це не належне?!
Ну що, не пригадуєш більше тих слів?
Лікті кусай і тепер мучся ти.
Мені вже стало байдуже
Я ж дозволяю від спогадів йти.
Страждай тепер ти, милий друже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461382
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2013
автор: dianavladyka