Без лукомор’я зачерствіє пам’ять,
без ланцюга з котом і дуб – не дуб.
Та всіх вітрила одинокі манять,
і кожен ще з дитинства однолюб.
Один змалює, інший просто спише
і покладе на партитуру гам.
Та кожен за поезію у віршах,
щоб дати друге дихання словам.
Буденне й звичне візьме за основу,
не всім примітне вигранить в нове,
щоб неповторне пролунало знову...
Поезія це пасія казкова,
а іноді ораторська промова
на захист того, чим душа живе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461454
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 19.11.2013
автор: I.Teрен