Коли течуть криваві ріки в краї,
гуляє смерть і косить геноцид,
поезія приречених вмирає,
поезія розстріляних звучить.
Таке було. Куди його подінеш –
той сталінізм і той голодомор?
Фальшивкою нічого не заміниш,
коли і вірш розстріляний в упор.
Тоді і нині не пройшла б розправа,
якщо не в ореолі постає
ганебна справа і недобра слава,
Поезія – це бестія лукава,
якщо забув призначення своє.
Не розділяю диковинну моду
юродствувати словом у рядках.
Хай буде гнів і сльози на очах,
хай служить і поезія народу,
хай буде втіха, тільки не в догоду
зацикленим на прісних іменах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461470
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.11.2013
автор: I.Teрен