Туманом б стати на цій землі.
Розлитись! Впасти додолу плавно.
І люди стали такі малі,
і метушаться так безпорадно.
Можливо, поспіхом чи галопом,
пройтися б тихо в твоїй душі.
Або ж залишитись вічним роком..
А люди стали такі малі!Такі безжальні чи безпорадні!
Такі злорадні, немилі, владні!
Такі малі! Ох, такі малі...
Лиш холод сіють на цій землі...
Із сонним ранком,
з прозорим вітром,
із тим світанком,
де пахнуть квіти.
У тво'ю душу
прийду погрітись..
Туман ж також
кудись мусить дітись. (с)
Mariana Mys'ko
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2013
автор: MMS