КАРТИНА

Старий  художник  крізь  вікно,
Вдивлявся  в  люту  зиму
І  кожен  штрих  на  полотні,
Творив  нову  картину.

Узяв  азарт,  піт  вкрив  чоло,
Картина  виникала…
А  він  творив,  усім  на  зло,-
Хурделиця  співала.

Завершив,  сів…  і  сам  собі:
«Картина  удалася»…
Уніс  поправки,  що  слабкі,
Вийшла  чудова  праця…

Простий  багет  і  вже  сія  
Картина,  як  прикраса,
І  береже  її  сім’я,
Уже  багато  часу.

Вже  постаріло  полотно,
Але  картина  сяє,
Хоч  намальована  давно,
Та  їй  ціни  немає!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461629
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2013
автор: Віталій Назарук