Бджола мовчить, та є жало -
і в нім для чогось є отрута.
Шумить в буденності крилом -
Не наступи, зумій почути.
В роях летить, не бачить бід -
Спливають тихо дні у праці.
Лиш мрії: квіти, небозвід,
і рідний вулик – не палаци.
Бджола терпляча і мала,
(Годує трутнів - аж надуті)
Але сердита і права,
Якщо вона сьогодні в смуті.
Коли летить вже бджіл сім’я
З журбою, сумом і грозою.
Славетні страх тут, метушня –
Тоді стають самі собою:
Одні махають і кричать,
Хтось за бугор втече далеко.
Бо бджіл багато, ціла рать;
Вони у гніві – небезпека.
2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461647
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2013
автор: Андрій Пульсар