Ніч, і через кладовище пролягла стежинка.
Нерішуче і з острахом по ній іде жінка.
Серце в неї десь аж в п'ятах (а чи п'яти в ньому),
Та нічого не поробиш - треба йти додому.
Ледь ступила пару кроків, мужчину зустріла.
- Проведіть мене, будь ласка! - гукає зраділо.
А мужчина їй весело - Та я і не проти.
Й всю дорогу теревенив смішні анекдоти.
Жіночка сміялась щиро, де і страх подівся.
Та ось через кладовище вже шлях закінчився.
- Ну, спасибі вам велике, бувайте щасливі.
Ви такий веселий, гарний, такий говірливий.
Я раніше таких хлопців ще не зустрічала.
- То ви мене за життя ще, жіночко, не знали!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461659
Рубрика: Гумореска
дата надходження 20.11.2013
автор: Любов Вакуленко