Минає час, але приходять дати,
коли присниться часом і таке,
яке не гріх, буває, пригадати
в рядочках про дитинство гомінке.
Давно забулись казочки та вірші
про босих вітрогонів та приблуд
в часи пропащі, та нічим не гірші,
ніж мали Робінзон чи Робін Гуд.
В краю дитинства над крутим обривом,
ховаючись від несерйозних справ
у п’ятірні похиленої сливи
я скручувавсь калачиком щасливим
і в ритмі рим від прози спочивав.
В гущавині ніхто не потурбує,
хіба який з-під стріхи молодець,
що в баби Гапки жито сторожує
і зветься дуже просто – горобець.
Були ми з ним, як водиться, друзяки.
Я видирати гнізд не дозволяв,
а він в садку всідався на гілляку
і цвірінчав, щоб я з гілля не впав.
А вітерець повіє тай гойдає
у ритмі рим. Дзвіночки, – [i]дзень-дзелень.[/i]
Свист птах. Заядлі виляски пісень.
Немає краще, як в дитячім краї,
в садочку, для великого врожаю,
сторожувати горобиний день.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461676
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 20.11.2013
автор: I.Teрен