І серед тисячі облич,
оглянувшись, тебе впізнаю,
хоч і надії вже не маю
колись зустрітись віч-на-віч.
І поміж безлічі жінок
навряд чи знайдеться кубіта,
яка змогла б, як ти, за крок,
за раз – на все життя зігріти.
І між зустрінутих кубіт
близьких, не дуже і далеких –
впізнати все-таки не легко
одним одну на цілий світ.
Чи доля наша неприхильна
до нерішучих і сліпих
і тільки здибає таких,
то лопає, як булька мильна?
Чи не старався херувим,
щоб пара вчасно народилась,
чи може в дзеркалі кривім
душа душі не роздивилась?
Та в нескінченності світів
монада долі обізветься,
якщо Творець обох створив,
аби жилося, як живеться,
і щоб спокійно пережив,
як подобає чоловіку,
що ще таку не заслужив,
яка була б одна навіки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461749
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2013
автор: I.Teрен