В кімнаті моїй тиша, за вікном ж- гроза
І світло блискавки крізь всі шпаринки видно
І навіть в стіни до будинку б*є вода
Така смілива й відчайдушна злива
Навколо мене з десять чашок чаю.
В цю ніч не скоро я іще засну.
Романтику на сходах прокачаю.
Нехай усі запам*ятають цю весну.
А було що?цього вам не розкажу.
Хоч знайте, я тоді була одна.
Я посилала у повітря сотні фразок.
І окрім мене ,лише Бог почув його ім*я.
Я вже давно не розповідала таємниці друзям.
Я лиш з повітрям ділилася секретами.
І як тоді на сходах мальовничими маневрами
Я почуття ховала за стінами впертими.
Це був один із не банальних вечорів.
Навколо була дивна холоднеча.
Я у думки поринула, повір.
Це не була лиш від самотності втеча.
В кімнаті палахкотіла романтика.
Її навіяла злива.
В кімнаті ж тоді було тихо.
А я була на диво красива.
Так прикро, що у цей момент,
На жаль, ти мене не бачив.
А може і краще це все.
Не бачив, як я тихо я плачу.
В кімнаті була лише тиша.
За вікном була дивна погода.
Я була надзвичайно красива.
А ти уже був не поряд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461751
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2013
автор: dianavladyka