Затремтіло листя, захитались клени,
Віття золотаве мла оповилА...
Вітри зашуміли, охнув ліс зелений,
Шепчеться з луною висхла ковила...
Плаче край віконця вітровій похмурий,
Верби прихилились до мутного скла,
Гілочки гойдають голови понуро,
Огортає смутком їх напівімла.
Вдалині чорніє, виповзають хмари,
І реве сердито буремна ріка.
Водянії бризки підіймають вири,
Мов жбурляє землю дужая рука.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Дрогнули листочки, закачались клены,
С золотистых веток полетела пыль...
Зашумели ветры, охнул лес зеленый,
Зашептался с эхом высохший ковыль...
Плачет у окошка пасмурная буря,
Понагнулись ветлы к мутному стеклу,
И качают ветки, голову понуря,
И с тоской угрюмой смотрят в полумглу...
А вдали, чернея, выползают тучи,
И ревет сердито грозная река,
Подымают брызги водяные кручи,
Словно мечет землю сильная рука.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461774
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 20.11.2013
автор: Роман Селіверстов