Пожоване листя блідим листопадом.
Пожмакане, згнивше і вже не живе,
Впивається в п"яти, ти думаєш "Ладно..."
А з неба щось лиє ніжно-п"янке...
Кидаються в очі фари автівок
Серед буденного сірого тла.
Я знаю, що жити ти ТАК не волієш,
Але ще не знаєш як прагнеш сама...
Десь за бардюром вмирає кущ квітів,
Дерева давно вже віддали свй дух.
Надходить зима - все вмирає на світі...
З'являється тільки істинний друг.
Посеред цього бетонного міста,
Мертвих квіток і бездушних людей
Є тільки одна, зовсім з іншого тіста,
Яку не пронизав ще морок оцей...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461804
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2013
автор: ЕТ