Ще лише мить триватиме цей сон
Про вічність нашого кохання.
Та зранку знов задзвонить телефон,
І розпочнеться мить прощання.
Але не буде цих ванільних фраз,
Не буде на устах цілунку.
Хоч згадувати будем ще не раз
Принади сонного дарунку.
Та запах кави швидко розжене
Все марево яке лишила,
І новий день в полон думки візьме...
Реальність знов забрала крила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2013
автор: Куліш Анатолій