Вітер в спину сторчки гриву гоп..гоп..гоп,
а циганка по-край шляху збира мак.
Циган коня під вуздечку й заховав,
на дівчину - красну погляд спрямував.
Зашарілась, щира усмішка пала,
а серденько в грудях гулко калата.
Циган в чорних очах душу утопив,
і голубку в своє сильце ухопив,
на коня і , полем з вітром полетів.
В другім таборі гуляння цілу ніч,
а батьки її не знали в чому річ?
Старий циган скочив на коня гоп...гоп,
там весілля - де розсипаний був мак.
Буйну молодість свою батько згадав,
погляд радісний в очах доньки буяв.
Простір танці, музика,яскраві шати.
циганське життя просте і багате,
щастя їхнього і вітру не дігнати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461868
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2013
автор: Вразлива