Вона його не любила.
А він чистив їй мандаринки,
Обіймав, цілував , догоджав,
І здував із неї пилинки.
А вона його не любила.
Хоч він чмокав її у лоба,
Співав місцями невміло,
Він кохав, і це бу́ла хвороба.
Вона просто його не любила.
Цілувала,та це була похіть.
Обіймала і говорила, що
Він боляче їй не зробить.
Вона й справді так вважала,
Бо її він кохав й вона знала,
Що усе закоханий зробить,
Чого тільки б собі не бажала!
Але раптом чи то незабаром,
Вона звикла і закохалась,
А у нього пропав інтерес,
Всередині щось поламалось.
І пізніше вона догоджала,
Піклувалась про нього, співала,
Цілувала вже рідні їй руки,
Ті , які вона не цінувала.
І ридала в подушку й при ньому,
Зрозуміти життя намагалась.
Лікувала цілунками втому,
Поруч з ним вона забувалась.
Але все це було даремно,
Вони просто місцями мінялись.
То вона в нього, то він в неї,
То байдужі, то закохались . . .
А якось він прийде до неї
Вже з іншою,вже з новою,
А вона триматиме серце,
Що вистрибуватиме на волю.
І відпустять вони один одного,
І залишаться тільки спогади.
Відкоркує вина холодного,
Потопаючи не в її погляді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461931
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2013
автор: Божена Гетьманчук