А серце лине у небес блакить,
Та розум опускає все додолу.
Хоч в грудях іноді іще щемить
І почуття зринають мимоволі.
Я відпустив у небо журавля,
А біля себе залишив синицю.
Хоч голос всередині все волав:
«Не стій! За ним у небо піднімися».
Та вибір зроблено… Жалю нема…
Хоч в душу повернулась порожнеча.
У світ вітрами увійшла зима...
І лиш синиця весело щебече…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2013
автор: Куліш Анатолій