Можливо,ви мене і не любили,
Можливо я була забавою для вас,
Та все ж у мене відростають крила,
Коли хвилинно думаю про вас,
Можливо.Все в житті цьому можливо,
Міняється воно,як пори року.
Та я в думках ще вас не відпустила,
За вами йду повільно крок за кроком.
Без гордості ступаю,без образи,
Тихенько,щоб не сполошити мрію,
Ви навіть не оглянулись ніразу,
А я в душі плекала ще надію.
А я в душі ще вірила у чудо,
Яке,чомусь,розвіялось як дим,
Лікує час і я про вас забуду,
Із квітки жалю виросте полин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461988
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2013
автор: Надія Голіней