Холодний серпень.Тиша.Чигирин.
Останній день Богдана...
А потім Україна стала сумою руїн,
окрасою на вістрі ятагану,
Трофеєм польської корони,
Сльозами уселюдських матерів...
Їх сльози одинаково солоні,
Хтоби з дітей дочасно не згорів!
І тільки небо вічне,незнищенне,
Для нього не існує дна...
Не плач,земле,не плач,нене,
Хай відридає кобза сумна!
Хай відмучиться замість тебе,
Щоб ти не витрачала сліз...
Щоб ангели не рвали небо,
вселенським плачем.
Скорбна вись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462025
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 21.11.2013
автор: Той,що воює з вітряками