Я до тебе сьогодні востаннє приходила….

Я  до  тебе  сьогодні  востаннє  приходила
Як  пересічна  особа.  Як  ледь  вловимий  спогад,
Не  вартий  жодної  полиці  твоєї  пам’яті.
Я  з  тобою  сьогодні  востаннє  кохалась,
Боячись  відпустити  з  обіймів,  розтиснути  ноги
І  втратити  назавжди  твій  солодкуватий  запах.
Я  сьогодні  востаннє  зазирала  у  глибини  твоїх
Безсоромних  очисьок  і  намагалась  побачити
Свій  відбиток.
Я  сьогодні  востаннє  проводила  пальпацію  свого  мозку,
Розтираючи  затверділі  території,  аби  думки  про  тебе  раптом  не  загубились
І  не  втратили  орієнтацію  в  просторі  мого  хаотично  розлаштованого  життя.
Я  сьогодні  востаннє  цілувала  твого  лоба,  уявляючи  Вічність
в  подібній  позі  і  благаючи  про  Вічність.
Я  востаннє  поверталась  в  перемерзлому  тролейбусі,
Залишивши  тобі  на  сніданок  своє  серце
І  боячись,  що  проковтнеш,  не  помітивши…

Я  прийду  до  тебе  завтра,
І  якщо  це  станеться  –  я  оселюся  в  твоєму  тілі  й,  можливо,
Пам’яті,  але  це  буде  на  довгий  період  часу,
і  ти  маєш  бути  готовий  посивіти,  вкритись  зморшками
і  трьохтижневою  щетиною  і  споглядати  моє  сивіння,
і  рахувати  мої  зморшки.
І  кохатися  так  обережно  і  чуттєво,  ніби  вперше,
Ніби  ніколи  нічого  подібного  в  тебе  не  було,
Ніби  ми  єдині  на  цій  землі  люди  зі  статевими  ознаками.
І  з  Любов’ю.  Теж  єдиною  на  цій  землі.
І  кохатися  зі  мною  істерично  й  виснажливо,  ніби  востаннє,
Ніби  завтра  –  усе  зникне,  розчиниться,  вибухне  і  залишиться
Лише  присмак  останньої  ночі.
І  берегти  моє  серце,  залишене  тобі  на  сніданок.
А  коли  їсти  –  то  повільно  пережовувати,  аби
Я  відчула  детально  увесь  біль  і  насолодилась  ним  до  останньої  краплини.
І  заполонити  собою  усю  мою  праву  півкулю,  і  навіть  трохи  лівої,
Хоча  ліва  уже  і  так  твоя,  бачиш?
І  бути  поруч.  Там,  де  ніколи  ніхто  не  був.
Чи  справді  ти  хочеш  цього?
Чи  справишся  з  таким  тягарем  моєї  постійно  непостійної  присутності?
Якщо  завтра  я  прийду  до  тебе,
Ти  маєш  бути  готовий  дати  відповідь.  Хоча  б  собі.
Інакше  –  моє  серце  відчуватиме  твої  зуби
І  я  плакатиму.  Час  від  часу.  Коли  стискання  ставатимуть  особливо  нестерпними.
Я  завтра  прийду  до  тебе.
Як  частина  чогось  вагомого.
А  ти  вирахуй  поки  свою  і  мою  вагу…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462041
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.11.2013
автор: Koricсa