Я знов не встиг чогось зробити,
Таке у мене відчуття.
Чи то не докосив я жито?
Не врятував комусь життя?
Але уже настала осінь,
Вода струмує по душі.
Стіна мовчання ніби просить:
Зробить потрібне поспіши.
А тут огидно, мокро, слизько.
Тут пса не вигониш надвір.
Та час іде, до краю близько
І треба щось робить, повір.
А осінь ллє дощем і гасить
Холодне полум’я думок.
Я стати ще не встиг до праці,
А вже замерзнув і намок.
Я ще не вибрав шлях потрібний,
А вже належить поспішать:
Он там швидка, дорогу видно,
А он коса, щоб жито жать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462112
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.11.2013
автор: Мірошник Володимир