сміється вогнем розкотистий грім
ну ось ми с тобою на самоті
ось бачиш крапку? ото мій дім
малесенький дім на великому тлі
ось бачиш небо? бо небо - бог
зі звичками і легкою ходою
із низкою правил істин і догм
що народились самі собою
бо небо друг. мій друг високий
мій старший брат. ми з ним одні
від океану меж де спокій
шукати шлях . на самоті
мовчати. то найперша з істин
то диво сіра непримітна миша
що заховалася за шафою
що творить там де творить тиша
а я кажу нехай сміється
мій грім. мій крилосотворитель
нехай гроза ця не боїться
мене несправжню оновити
мене водою загоїти
ба навіть вбити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462151
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2013
автор: Еллі