Наш великий неспізнаний світ,
Що не є ні для кого байдужим,
Де здійснили потужний політ
До висот із якими не тужим.
Це грінченківський символ добра
В інституті, де щиро вітають
З бірюзовим промінням тепла,
Де з усмішкою всіх зустрічають.
Тут так добре неначе у дома,
Тут можливо розкрити себе
Й забувається будь-яка втома
Коли знаєш, що люблять тебе.
Що таланти за просто не змінять,
А увагу розділять на всіх,
Щонайменшу дрібничку в нас цінять,
А проблеми відходять у сміх.
Він для всіх нас є чимось таким,
Що за просто не можна пустити
І за час некороткий, швидкий
Ми зуміли його полюбити.
Наш Грінченко присутній в серцях
Ось чому ми є вічно багаті
Із любов’ю незлічену в днях
З щирим гімном як символом знаті.
Через те, саме цей інститут
Серед інших обрали студенти,
Щоб творити й любити лиш тут
Ми могли не продавшись за центи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462161
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2013
автор: Марічка Берізко