Тридцять третій…

Тридцять  третій!  
Як  на  сполох
Б'є  великий  дзвін.  
Тридцять  третій!  
Їсти  просять  донечка  і  син...
.................................................
Нема  сину  чого  їсти
Все  кати́  забрали,
Не  лишили  навіть  ріски  
Й  собак  повбивали.  
Нема  доню  в  світі  правди,-  
Де  її  шукати?  
Прошу  в  Бога  для  вас  смерти  -
Для  катів  розплати.  
Бо  як  прийдуть  в  село  знову,  
То  візьму  сокиру,  
Хоч  Господа  відцураюсь  
І  знеславлю  віру,  
Хоч  нарушу  закон  Божий  
Та  все  ж  буду  знати,  
Хоч  одного  порубала  
Розбійника  -  ката,  
Що  заморив  діток  моїх  
Голодною  смертю,  
А  по  тому  вже  готова  
І  сама  померти.  
.................................................  
Тридцять  третій!
Тридцять  третій!  
Так  і  не  діждала,  
Щоб  за  діток  помститися.  
Без  гріха  вмирала...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462188
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.11.2013
автор: @NN@