Еххх. . . "Романтика", — подумала я.
Весь день, вечір, ніч були повні пригод,неочікуваності , непередбачуваності — чарів.
Ми вертаємося, назустріч біжить Раїса.
— Куди ви смахалися? Я вже подумала,що ви мене залишили,але потім здогадалася , що ви десь тут.
— Раїса, ось дивися, біла троянда. Я ж хотіла білої, от і маю.
— О-о, молодець,купив трояндочку тобі.
Юра сміється. Не встиг він роззявити рота,щоб заперечити Раїсі,як я його перебила.
— Ні, він її вкрав!
— Як вкрав? (Раїса недовіряючи запитала мене)
— Ну от так .(сміючись відповідає Юра).
— Весело!
Ми ще довго ділилися враженнями про цю крадіжку по дорозі назад ,цікавлячись ( а чи усвідомила продавщиця , що її обікрали?) і
я вже хотіла забрати Раїску , піти своїм ходом...Але.
Юра обійняв мене, неначе рідну, наче не хотів відпускати. І я подумала :
" Мені так цього бракує, але ...(ні ніяких "але" !Скільки можна! Не треба думати про тих,хто про тебе не думає. Насолоджуйся тим моментом, що зараз. Живи своїм життям! І не замислюйся ні над чим!)"
Раїса спиталася : "Що робитимемо далі? Ви мене почекаєте бо мої знайомі мене чекають там на сотці , треба дещо забрати..."
І не памятаю , як все сталося , та я немислимо чи мислимо щось відповіла.
Раїса пішла з нами, ми не знали куди ми йдемо. Ми говорили. Про музику. Про поезію (Раїса була б не Раїса,якби не похвалила мене і моїх віршів перед кимось, вона справді захоплюється моєю творчістю,якщо можна це так назвати).
Юра студент, вчиться на 4-му курсі Нафти й газу , факультет нафтогазового обладнання .
— О, та ж спеціальність , що і в мого колишнього - подумала вголос я.
Ми замовкли на трішки.
Раїса запиталася, що він слухає. Юра сказав :"Ви таке не слухаєте" .
Ми звичайно наполягли і зрештою вибили інформацію — Юра любить хардкор. Грає в рок-групі на гітарі. Має машину "Пежо" ( мені стало смішно, згадуючи анекдот про "пежо" і "рено"), та не має прав.
Виявляється, тоді,коли я підбігла до Юри зі своїм дивним проханням , він говорив із солістом групи ,.. в них мала бути репетиція десь в районі вокзалу.
— О-о-о, а чому ти нас на репетицію не кличеш , Юр?
— Та не знаю, соромлюся мабуть та й ви таке не слухаєте.
—Та ми рок слухаємо, ти що, думаєш дівчата не слухають таке ? (вступає в розмову Раїса)
— Рок - то є рок, а це ХАРДКОР...
Факт того, що ніхто не пішов на цю довбану репетицію, ні я, ні Раїса, ні Юра. Ми пішли всі троє в парк Шевченка сіли біля озера, а довкола озера вогні..вогні...вогні.
Краса.
Знайшли лавочку.Сіли. Юра обійняв мене,притулив до себе... так тепло стало :) Хоч на дворі мабуть була мінусова температура.
Посиділи ,послухали музику,поговорили ..
Раїса пішла...
А ми з Юрою все сидііли-сидііли. ЗМерзли наче цуцики,але сиділи обійнявшись.
Я подумала :"А що ,якщо це моя доля. А раптом, мої молитви почуті?"
І я починаю триммтіти...Він мене обіймає сильніше, хукає на мої руки і...дивиться мені в очі, наче хоче там щось розгледіти.
Цілує...(давно мене ніхто не цілував) .Це були ніжні поцілунки,але я розуміла,що це "не моє".
Я невитримавши холоду,запропонувала піти кудись. Куди - небуть, по дорозі вирішимо.
— Ну пішли :) (О ця усмішка, вона чарівна , але сам хлопець не такий: курящий, п"ющий. І я точно знала, що він не розділятиме моїх вподобань. Йому не подобаються танці, він не читає віршів. "Пофігіст" - так він себе називає)
— А давай побігли?
— Давай.
Це було радісно,тепло і трохи незвично. Це було все настільки по-кіношному, що аж лякало мене. Але відкидала сумніви, я не хотіла нічого псувати.
За моєю пропозицією ми пішли в "Тіп-топ" , випили чашку гарячого чаю на двох ( десь все-таки Юра нашкріб грошей).
Говорили.
— Вибачте, ми через 10 хвилин зачиняємося .- перервала наше чаювання темноволоса дівчина,що працювала в піцерії.
Ми вийшли на вулицю. І я не вагаючись запропонувала поїхати до мене на таксі. (Адже Юра жив із дивакуватою власницею ,яку він жартома називав " мать Тереза" . Вона попереджала його, якщо прийде пізніше 12-ої то вона не впустить. Не знаю чи правду він мені казав чи ні, але я вірила. Я намагаюся довіряти людям) .
Викликала таксі. Приїхали...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462215
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2013
автор: Божена Гетьманчук