Туманним сяянням, нічним спалахом,
Світлим променем
Ти в мені бродиш, не полишаєш.
Не забуваєшся.
Ті очі-красені мені ввижаються
В чужому шепоті,
Ти не збуваєшся, в польотах маришся,
В справжності пропадаєш.
Ти в снах являєшся, як моя істинність,
Та й там лишаєшся,
В ранок вертаюся тебе не бачачи,
Лиш спогад вибухне, не розігріється
І ллється полум’ям,
Що завжди тлітиме в обіймах пам’яті.
Тебе не чую, лише любую
Обличчя крапельки,
Що розтікаються по мені прісними
Твоїми образами.
Ти існуватимеш, як піски Африки
То легко й розсипчасто,
То дюнами складений
І вітром поверху розвіяний.
Та глиба влежиться і не розкинеться
Ні часом майстром
Усе змінювати
Ні перемінами у людських цінностях,
Бо є нетлінне
В просторах космосу.
Давай залишимось там надписом
Не витертим,
Існуючим, мов перше й останнє
Створене
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462327
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2013
автор: Yana Тymur