Тиша...
Пейзажі-бо пишні
Маляр на небі вже пише,
Пензлем у фарби осінні
Мітить майстерна рука.
Ріже
Лиш вітер ту тишу,
Грудям повітря, мов їжу,
Щедро дарує і клином
Гонить у далі крука.
Хмари
Мов коні-примари
Клаптями бруду у парі,
Швидко захоплюють небо,
Вітер нарощує свист.
Браві
Вечірні заграви
З хмарами б'ються за право
День проводжати, далебі,
Кров'ю забарвлюють вись.
Гордо
Дивлюся на орди,
Клапті химерні і морди,
Що витанцьовують румбу
В лоні могутніх стихій.
Очі
Приклеїв хтось скотчем
Вмить до небесного клоччя,
Крихітним наче Колумбом
Був я у центрі подій...
Злива
Здавалася дивом,
Впала волога на ниву,
Мов кульмінація дня,
Я серед степу щасливий,
Дощ і стерня...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462356
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2013
автор: Олександр Обрій