Цей час!... Я заперечувать не стану
Ні холод, ні прив'язаність, ні страх...
Моя la femme fatale* із ніжним станом
І смаком нікотину на губах...
Цю прірву хоч би раз сприйняти мужньо...
Допито нерозбавлене „гляссе”...
Кому тепер шепочеш ти на вушко:
„Забутися й забити на усе!...”?
Забутися і вже не знати міри,
Під піснеспів маршруток, а не лам...
Хто відчуває шовк твоєї шкіри,
У вИшкірі неонових реклам?
На ніч, на півгодини, на хвилинку,
До ніжної ранкової пори...
А хто стару тролейбусну зупинку
З тобою ділить в літні вечори?...
Вдихає запах теплого волосся
І поринає у чарІвний рай...
Питань багато... Відповіді?! Досить!
Мовчи, всміхайся...
Не відповідай!
*La femme fatale (фр.) [ l'a fam fatal' ]
фатальна жінка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462380
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 25.11.2013
автор: Віктор Банар