Казали - не покидай.
А руки як металеві.
Тепер вже не пустять в рай,
мене і "криваву мері".
Це важко, насправді важко.
Не думав такого раніше.
Неначе на шиї зашморг,
неначе не в своїй ніші.
Виплутуватись - алогічно.
Усе давно напророчено.
Нікому не бути вічно.
Тим більше - термін просрочено.
Тікати від власного страху?
Змирюсь. Покрокую в майбутнє.
Сьогодні прийшов час краху.
А завтра прийде щось путнє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462480
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2013
автор: Dreamkiller