Вусатий бублик місяця у повні,
І зірки голками розривають ніч.
Біжать по небу білогриві коні
Й іскрами сиплють із вогняних віч...
А коли місяць - соковитий круасан,
То зірки горять іншими барвами.
Ніби пірнули з головою в океан,
Збираються лиш на свято маврами...
Коли ж бублик розпадається навпіл,
То примружуються небесні тіла.
Озираючись до сусідів й навкіл,
Вони вишукують нестачу тепла...
І тільки ранок сховає рогалик -
Розмочить його в своєму молоці.
Зникне з неба яскравий кришталик,
А день вже геть проковтне наприкінці.
23.11.2013
Х.Ч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462513
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2013
автор: Микита Баян