Життя моє - цукор-час
Розмішаний з
Долею-молоком,
Риба, що плаває
За бортом,
І чайка, що
Сіє надію,
З такою ж
Чайкою-близнюком -
Насправді, не
Просто мрії,
Із чорним
Та білим
Крилом -
Усе це якісь
Доленосні
Знаки
Питання.
Море двозначне:
Якщо прибої - тоді
Вітання,
Якщо відпливи - то
Навпаки,
Тримайся міцніше
Моєї руки,
І взагалі тримайся
Руки,
Яка тебе тепло гріє,
Бо поміж чайками
Стигмою круки,
А поміж штилями
Буревії,
І головне - безвідмовно
Бути,
Коли за вікном
Дериватом лютий,
Коли за вікном
Помирає січень,
І люди,
Зібравшись
У нове віче,
Ховають
Чайок
Поміж снігів,
Зима зустрічає
Таких птахів
Дуже по-своєму.
Інколи
Важко встояти,
Розуміючи
Неозброєно
Усю прикрість
Цієї весни.
У храмах
Стінами молитви́,
Ще тримають
Віру у нас.
Топиться цукор-
Час,
Сонце пече у
Груди,
Я хворію
Грипом і сном,
Лікуюся
Від застуди.
Та де мої чайки
Із чорним та білим
Крилом?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462545
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин