Вже час іти…

Вже  час  іти,  і  пошук  вже  в  повітрі,
випереджає  помисли  й  слова.
Спинився  день.  Спинилися  моління,
але  душа  всередині  жива.

Граничні  суті  на  гранітні  плити
накинуть  ночі  зваляний  сувій.
Ніхто  не  скаже  нам  як  вірно  жити,
бо  кожен  день  під  сонцем  -  тілько  твій!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462599
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2013
автор: URANIA