Мабуть у кожного з нас були моменти відчаю і смутку, боліла душа, тривожилось серце… Здавалось, що тільки в тебе найбільша біда, що ніхто тебе не розуміє і не чує…
А ти найкраща, ти така добра, розумна і чому доля з тобою так поступає? Погодьтеся, було таке у кожного з нас!
І тоді ти зриваєшся на всіх, ти не відповідаєш на дзвінки,
ігноруєш запитання, бо ти щось комусь хочеш доказати чи наказати, чи відомстити комусь (не винному) у твоїй біді. І ти замикаєшся зі своєю бідою і озлоблюєшся на весь світ...
Проходить час… В житті усе тимчасове!
І ти бачиш, що все минулось, все пройшло, ситуація повернулась до тебе лицем. І вже не так страшно, а вже весело! Та чогось не вистачає... Не вистачає того доброго і такого дорогого. І ти сумуєш за тими рідними і завжди потрібними тобі людьми. Ти шукаєш тих, хто турбувався про тебе, хто хотів тобі допомогти! Ати? А ти колисть їх відштовхнула.
І ти, з хорошим настроєм, пробуєш, як ні в чому і не бувало, повернутись до їх опіки, до їх тепла. Ти телефонуєш, ти їм пишеш… Але… Ніхто вже не відповідає…
???!!!!
Ось коли по-справжньому страшно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462607
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 26.11.2013
автор: Аня Тет