Кожен день нерозуміння.
Люди, мов пусті бляшанки.
Маю докори сумління
за надто гучну гру в мовчанки.
Ховаю очі знов руками.
Холодні дні - минає осінь.
Ми міряємо час роками,
і все, що мало, не збулося.
На когось просто покладались,
складаючи душі уламки.
Та інші ж просто розважались,
виходячи за усі рамки.
Ідеш, вже просто не зважаєш
на всі уламки і розпачі.
В руці один квиток тримаєш,
сама собі бажаєш вдачі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462619
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2013
автор: teodora_daisy