Революції..,повстання..,
страйки..,війни..,мітинги..
мрії всі здійсняться завтра,
та не знають ще вони..
Борються за незалежність,
ціль у кожного своя,
їм уже ніхто не скаже,
зараз їх не вистача.
Вже нема того завзяття,
прагнення здобути щось.
Це ми втратили.Насправді.
Нам змиритись довелось.
Всі забули ту зневіру,
боротьбу до забуття,
скільки судеб залишили,
з вірою у майбуття.
Не згадають тих героїв -
Чесних,відданих,живих!
Що пожертвувати сміли
заради дітей своїх.
Все що мали,полишили,
все зробили,що змогли.
Ми отримати посміли,
що батьки нам віддали.
Є свобода,є країна,
все що треба,маєм ми,
все ж в душі моїй негода,
ми цього не зберегли.
Все втрачаєм потихеньку,
повертаємось назад...
Хтозна,чи іще настане
України світлий час...
(1917-1920рр)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462677
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.11.2013
автор: Анна Хортиця