Навколо щось коїться знову,
Чи, може, то я застарів?
Та чую виразні промови
І рідний пронизливий спів...
Це «ЄвроМайдан»?
Чи здалося?
Як довго народе мій спав!
Аж 9 років безголосих,
Останніх три марно блукав
У пошуках істин Кохання
У Вірі зловити момент,
Коли вже Надія остання
Хіба що на той монумент
Тараса з похмурим обличчям
Скептично покинула нас...
Невже так і далі узбіччям
Шукати свій вектор?
Чи газ?
Чи доляри в інших кишенях?
Свідомість не можна знайти
І гордість!
По власних мішенях
Стріляє ця влада. Кати!
Безжальні кати і «тітушки»,
Про Бога він щось там сказав?
Нічого, залишилось трішки,
Терпець вже урвався!
А вам, -
Всім тим, хто зневірився зовсім,
Простими словами скажу:
Вставайте й боріться, бо потім
Вже буде запізно! Межу
Ці гади здолали останню
І втратили все водночас...
Повірте в країну Кохання
Як вірив у неї Тарас!
27.11.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462681
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.11.2013
автор: Serg