18 видів розчарувань

Так,  вони  існують,  так  само  як  люди  навколо  нас.  Чому  18?  На  сьогодні,  це  останній  пункт  мого  списку.    №1:  розчарування  у  тому,  що  ти  робиш.    Не  вірте,  коли  Вам  кажуть,  що  все  у  ваших  руках.  Насправді,  є  маса  речей  і  людей,  від  який  ми  залежимо.    Хотілося  б  бути  вільним,  але  є  така  неприємна  штука,  яку  люблять    називати  «обов’язком».    Не  думайте,    свобода  -  це  не  абсолютна  вседозволеність.    Це  тоді,  коли  твої  принципи  тобі  не  заважають.  На  жаль,  на  цьому  етапі  розчарування  №  1  не  закінчується.    Під  вечір  розцвітає  велика  сіра  квітка  відрази  до  того,  що  тебе  оточує.    Запам’ятайте,  відшліфований  автоматизм  Вашої  діяльності  –  це  не  завжди  блискуча  майстерність.    Найчастіше,  автоматизм    означає  те,  що  Ви  не  можете  встати  і  піти,  Ваше  «блискуче»  виховання  змушує  виконувати  і  далі  те,  що  так  не  подобається.  Не  засмучуйтесь,  якщо  ці  слова  про  Вас.  З  іншого  боку  Ви  геній,  який  зумів  пристосуватись  і  не  створив  конфлікт  між  своїми  бажаннями  і  суспільством.    
Розчарування  №2:    розчарування  в  людях.    Це  усвідомлення  того,  що  світ  не  є  суцільним  пазлом,    а  якби  і  був  ним,  то  загальна  картина  вийшла  б  такою  страшною,  що  не  хочеться  нічого  і  складати  до  купи…….  
Розчарування  №3:    розчарування  в  реальності.    Таке  собі  прозріння.  Хто-зна,  потрібне  воно,  чи  ні.  Дехто  все  життя  проживає,  так  і  не  відчувши  це.  Щасливі  люди,  що  тут  скажеш……  
Розчарування  №4:    розчарування  в  собі.  Це  найцікавіше.  Після  цього,  решта  стає  не  важливою.  Шкода,  що  воно  аж  четверте,  а  не  перше…  Що  ж,  так  влаштована  людина,  спочатку  хочеться  розчаровуватись  в  будь-чому,  але  не  в  собі.  Ні,  це  не  гордість.  Це  те,  що  до  кінця  не  дає  опустити  руки,  адже,  поки  віриш  в  себе,  в  правильність  своїх  дій,  -  на  решту  просто  начхати.      Найстрашніше  –  це  відчути  себе  за  бортом,  за  межею  свого  звичного  життя.    Куди  потім?
  Час  покаже,  я  хочу  в  це  вірити,  я  хочу,  щоб  в  це  вірив  кожен,  кому  це  знайомо.    Я  не  знаю,  чому  всі  так  бояться  розчарувань.  Не  думайте,  я  не  втягнулась  в  цей  процес.  Розчарування  –  це  просто  пасивна  поразка,  яку  можна  приховати  від  чужих  очей.    Без  цього  не  можна.  Якщо  Ви  любите  думати,  і  ця  хвороба  у  Вас  хронічна,  це  Вас  не  вб’є.    Ви  обов’язково  придумаєте  вихід,  або,  хоча  б  зробите  потрібні  висновки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462688
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2013
автор: Руслана Лукаш