Я поділюся з тобою дощем і вітром -
Вийму з кишені пальто вологість і втому.
Ноги намокли, пальці замовкли, а треба бігти -
Будити примерзлі калюжі в місті чужому,
Вмикати в зашторених вікнах ілюзію світла,
Стукати-гримати злісно в зачинені двері,
Спалити минуле, лиш віру залишити тліти
На кованій лавці під дубом в маленькому сквері.
Намокле пальто, ніби згадка про дощ учорашній,
Що всипався снігом на зім'яті вітром намети.
А надії - голубці там ночувати не страшно,
Її в теплих светрах сховають щасливі студенти.
Я поділюся з тобою гарячим чаєм,
Ковтком повітря, що видихує скромна ватра,
Словом «люблю», що вітає твоє «навзаєм»…
Давай почекаємо. Мрія здійсниться завтра!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462723
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2013
автор: Оля Бреславська