ТРІУМВІРАТИ В ЕКЗИЛІ

                                                   ДОБРИНИЧ
       Не  приховаєш.  Нині  –  це  герої,
       яких  на  гостре  вістря  випхнув  час.
       Хоч  мало  ще  оказії  такої,
       аби  герої  стали  за  ізгоїв,
       а  ми  за  них,  а  обрані  –  за  нас.
Заслуг  у  опозиції  ще  мало.
На  рідну  владу  мало  кулака,
і  гетьман  має  бути  з  козака
а  не  з  якогось  п’ятого  кварталу,
де  дуже  люблять  кролика  й  бика.
       З  тітушок  теж  формуються  когорти.
       Кому  на  руку  той  радикалізм,
       який  пришиють  псевдопатріотам,
       що  очорняють  націоналізм?
Тріумвірат  без  влади  –  це  загроза,
що  влада  не  поділить  булави.
Не  лебідь,  рак  та  щука  тягнуть  воза.
Романтика  пройде.  Почнеться  проза
з  похмілля  однієї  голови.
       Кого  народ  на  подвиг  удостоїв
       не  тільки  для  озвучення  ідей,
       забудуть  про  риторику  героїв
       і  зрозуміють  прагнення  людей.
Майбутні  гілки  влади  ще  в  екзилі.
Майдан  студентів  –  тільки  пробний  тест.
Але,  на  жаль,  не  виїдеш  на  милі.
Сценічне  буйство  -  це  ще  не  протест.
Двох  Україн,  на  жаль,  не  об’єднати
на  хвилі  волелюбства  без  «братів»,
на  гребені  презирства  до  совків...
       З  глибинних  надр  відкопуймо  таланти.
       Хай  жінка  пробивається  в  атланти,
       якщо  в  Русі  немає  козаків.

                                     ГОРИНИЧ
Несправедливо  тут  не  показати,
як  з  Римським  правом,  тільки  без  чеснот
з  нуворишів  пішли  тріумвірати
законно  грабувати  свій  народ.
       Дурної  слави  й  вибухом  не  спиниш.
       А  іншої  не  купиш  за  процент,
       який  дарує  меценат  Горинич
       нещасному  на  біотуалет.
Біда  з  недоторканними  панами.
Помітні  непосильні  їх  труди,
що  у  недавніх  війнах  з  пацанами
присвоїли  намісники  орди.
       Таких  надутих  страшно  зачіпати.
       Як  мовлять  люди,  –  [i]Боже  нас  боронь,
       щоб  часом  не  замурзати  долонь.[/i]
Таких  і  Сталін  не  кидав  за  ґрати.
На  рогачі  б  таких  аристократів,
та  в  них  і  так  із  вух  пашить  вогонь.

                           ТРОЄПОПІЄ
Є  резерви  у  прем’єра  –
цілих  три  народних  мера.
Кожний  в  канцлери  готов  –
Гепа,  Допа  і  Попков.
І  рубіж,  і  рубікон
наш  центральний  регіон.
І  оплот  всьому  совдепу  –
мер  Попков  та  Допа  й  Гепа.
Тільки  сталася  заминка  –
йолки-палки  і  ялинка,
поведуть  нас  у  Європу
не  Попков,  а  Гепа  й  Допа.
Тільки  краще  Геп  і  Доп
на  три  букви  повз  Європ,
всіх  попкових  –  у  ТС
і  розвидниться  в  ЄС.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463022
Рубрика:
дата надходження 28.11.2013
автор: I.Teрен