Я бачу, що даремно
Колись довірився тобі,
Бо нині ти не чемно
Усі спалила кораблі.
Ще дим образ їсть очі,
Душа довірлива болить,
А вже знайшлись охочі
В душі ногами наслідить.
Нашіптують - дивися
Довіра - поняття пусте,
Колись ти їй скорився,
Омана є, довіра де ?
Є тільки світ крутійства,
Навколо тебе вовчий світ
Зажерливого дійства,
Довіра тут, то шлях до бід.
Я визнаю, не можна
Підряд усім щось довірять,
Душа відкриється не кожна
Якщо є звичка набрехать.
22.05.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463050
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.11.2013
автор: Георгій Грищенко