ПРИГОВОР
И упало каменное слово
На мою ещё живую грудь.
Ничего, ведь я была готова,
Справлюсь с этим как-нибудь.
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.
А не то... Гарячий шелест лета,
Словно праздник за моим окном.
Я давно предчувствовала этот
Светлый день и опустелый дом.
ВИРОК
Важко кам'яне упало слово,
Як же в грудях ще живих болить.
Та нічого, я була готова,
Впораюсь, як- небудь. Треба жить.
А сьогодні так багато діла:
Треба пам"ять вбити до кінця,
Треба, щоб душа закам"яніла -
Буду знову вчитись жити я.
А як ні... Гарячий шелест літа,
Ніби свято за вікном моїм.
Я передбачала день цей світлий
І спустошений самотній дім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463064
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2013
автор: Радченко