Воїнам афганського пекла,
Живим і тим кого пам’ятаємо…
А ми не бачились з тобою стільки часу,
Афган проклятий дався у знаки,
Та дружбу нашу, як і спільну кашу,
Пригадую щоденно залюбки.
Ти пам’ятаєш «Кандагарське пекло»,
Ті дві гранати, що спасли життя,
Неначе враз померкло ясне небо
І ділась під ногами десь земля.
Та вижили. І я в боргу у тебе,
Приїдь на зустріч, хоч далека путь,
Зберемось разом і прихилим небо,
Для тих, що на землі вже не живуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463098
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2013
автор: Віталій Назарук