Так боюсь обманутись тобою,
Я не хочу погратись «в дуреп».
Залишитись лишень би собою,
Із надій не зробивши склеп.
І вже склалося так – не ламалась,
Все, що було моїм, й далі є.
І як досі ніщо не зросталось,
Може, й лишиться так як є?
В кожнім серці безодня болю,
Так судили вже нам небеса,
Як заповню її тобою,
Чи не втоплюсь тоді сама?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463139
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2013
автор: Незрозуміла