Цілуєш плечі, руки і підлогу,
бо він зазноба вже давно твоя.
Він спить, кладе на тебе ногу.
І завжди разом, мов Місяць і Земля.
Тримаєш руку, просто шаленієш,
а під тобою небо й висота.
Сьогодні ти від щастя червонієш,
так само, як усмішка на вустах.
Та інших просто вже не помічаєш,
лиш його очі і його вуста.
І за годину себе не впізнаєш,
бо йтимеш світла, зовсім вже не та.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463142
Рубрика: Присвячення
дата надходження 29.11.2013
автор: teodora_daisy