Бабця Касандра, драстуй!
Здивована, що раптом турбую?
Я ж із твоєї касти,
Бо теж людям пророцтва торую.
Аматор сонячних пігульок,
Коханець зоряних ночей,
Шукаєш зараз порятунок
В потьмаренні моїх очей?
Що ж, поснулі дні щастя
Сховались тихо вже у безодню...
А може знову вдасця
Сказати правду і незворотньо?
Наївний хлоп, наївна мрія!
В мареннях моїх немає,
Хоч благородна твоя дія,
Що добра є вовча зграя.
29.11.2013
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463145
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.11.2013
автор: Левчишин Віктор